Запрошуємо на публічно розмову, що продовжує публічну програму "З місця на місце: історії з розпорошених архівів".
Після втечі з Янівського табору, ймовірно, у 1942 році Генрик Штренґ зайшов у шафу, щоб вижити, і переховувався там до 1944 року, коли вийшов з неї, але вже Мареком Влодарським. Що означає для людини зникнути, стати відсутнім для того, щоб змогти існувати далі? Що означає для простору виконувати захисну функцію та містити про неї інформацію?
Під час Голокосту шафи, стіни, каналізації, дупла дерев, печери й порожні могили ставали сховками, де виживання залежало від тимчасової невидимості. Разом з тим, горище мусило виглядати як звичайне горище, дерево — як звичайне дерево. Ці простори створювалися з потреби моменту та його терміновості, часто в місцях, для цього зовсім не призначених. Водночас вони мусили залишатися майже незмінними на вигляд, щоб виконувати свою задекларовану функцію.
