Кіра Муратова створила власну новаторську кіномову, сповнену абсурдистської іронії, уваги до різноманітності та крихкості внутрішнього світу героїв і глибокого аналітичного осмислення дійсності. Її фільми поєднують документальність із вигадливим естетичним переосмисленням та майже анархістською свободою поводження з матеріалом.
Майже пів століття режисерка працювала на Одеській кіностудії, де зняла практично всі свої фільми. Проте за радянських часів її стрічки рідко доходили до глядача. Перебудова стала переломним періодом: Муратова отримала можливість знімати те, що хотіла, а її ранні роботи — "Короткі зустрічі" (1967) та "Довгі проводи" (1971) — повернулися на екрани.
Саме тоді з'явився "Астенічний синдром" (1989) — її найбільш експериментальна стрічка, яка здобула "Срібного ведмедя" на Берлінале. На лекції розглянемо цей фільм, а також "Зміну долі" (1987) і "Чутливого міліціонера" (1992).
Реєстрація за вказаним посиланням
